Вулиця-розмальовка, або як потрапити в Vogue, якшо ти - комплекс споруд.

0 Comments

У одному загадковому чотиримільйонному місті є популярна багатолюдна вуличка. Хоча, називати вуличкою магістраль в 6 кілометрів не вельми чемно. Нехай буде вулиця. Її величність Вулиця. Старенька-добра королева.

Вона на стільки велична, що своїм неквапливим кроком перетинає майже все місто, пихато вклоняючи собі ландшафт. Я пройшов її пішком, бо тільки так можна насолодитись духом чогось незвіданого і такого рідного водночас.

Не вдаючись в лірику, пора признатись чому я її так полюбив: це така-собі перероблена екстендед версія мого Львова із пережованим європейцями антуражом виконаним американцями.

Вона входить в десятку найстильніших вулиць світу за версією журналу Vogue. Мені це звучить якось по-гейськи, а дівчатка мають зацінити, і десь далеко в підсвідомості відкласти собі ідею відвідати її.

Це салат фільмів про копів з Беверлі та романтичні пригоди француза в Бельгії.

Звичайна така собі вулиця з трамвайною колією...і мільйонами бутіків. В далекому 18 столітті тисячі модниць з усього світу сідали на сани і їхали сюди на шоппінг. Сани ще не мали багажників,тому купувати доводилось речі негабаритні. Власники бутіків це швидко розкусили і понабудовували маленьких крамничок, які збереглись і до сьогодні.

Літом юзали велосипеди. Велосипеди досі найпоширеніший транспорт на вулиці.

Є навіть тюнінговані версії.

Більшість будівель з того 18 століття і не реконструйовувалась. Від деяких і досі віє цвиллю та старовиною.

Дядько-власник вулиці(так, колись власником вулиці ставав той, хто її придумав) собі вирішив будувати на ній будиночки, поверховість яких не перевищує 2ох. Такими недоростками вони і стоять оточені новенькими дебелими хмарочосами. Що надає їм особливого шарму.

Звичайна вуличка. Довга, так. Затишна, так. Корисна, так. І тепер я підводжу тебе, читачу, до найцікавішого:

ЦЯ ВУЛИЧКА-ЄДИНА НА МАТЕРИКУ, ДЕ ОФІЦІЙНО ДОЗВОЛЕНЕ ГРАФІТІ!

Так, офіційно! Так, дозволено!

Але графіті не в розумінні українських трьох букв на заборі. Навіть не в розумінні незрозумілої мазанини в дворі школи. Графіті в первинному розумінні. Мистецькому. Ребелліосному. Кольоровому.

Далі мені пора затикатись і показувати тобі про що я шойно розпинався.

Тут кожен малюнок несе якесь змістовне навантаження. Тільки не завше звичайному перехожому можна його прочитати)

Тут розмальовані цілі будинки. Барвисте щастя таки привертає увагу і заставляє тягнутись за фотоапаратом.

Є й не вельми успішні малюнки...

А є тематичні...

Навіть Особливо болюча тема висвітлена.

Мабуть, тут можна навчитись розбиратись у стилях графіті. Або, як мінімум, пошкодувати, якщо ти народився дальтоніком...

Це як музей культур під відкритим небом.

Іноді автори так забавляються, що міняють полотно з цегляного будинкового на металеве автомобільне. А що?! Це ж теж нерухомість...

Обличчя цікавих героїв чиєїсь задурманеної уяви проводжають тебе поглядом з кожного закаулку.

Є і визнані образи.

Lovebot. Його автор надихнувся похмурими істотами пасажирів метро, які щоранку витають як роботи. Посил у любові для кожного робота! Думайте серцем, відчувайте, мрійте!